Перечитала попередній свій запис: правду кажуть, що як би паршиво не було, лдина усюди пристосується...
Життя трішки наладилось:
виділили на роботі машину, коли нічого робити - катаюсь містом по зустрічах,
наставила квітів на столі - цвітуть і пахнуть орхідейки,
записалась до перукарки - стану білявкою, щоб не обзивалися, а тупо констатували факт,
припинила робити френчі - тільки рожеві та червоні нігті,
купила трохи нової косметики - малюю стрілки на очах та шикарні вії роблю, як у корови (про вії),
ноги регулярно епілюю, скрабиками вимазуюсь як цариця Шамаханська,
купила абонемент на танці, і повизнахожила позакидувані талони у басейн (зараза, холодно, поки не їжджу, бо далеко і протівно).
Але ж не про це.
Тут таке діло: в офісі у нас оупенспейс і так сталося що ліворуч від мене, через пальму і прохід сидить наш виконавчий директор - років на 37, одружений, має дітей, не красень... але блін як він пахне, не парфумами, а просто він, сам по собі, просто з розуму зводить, я не можу працювати по людськи... а тут він ще й по дурному себе поводить - то йому серветочку треба монітор протерти саме в мене взяти,то антисептику, то ножиці, або ще по електронці напише, а тоді підходить і розповідає про шо написав, чи ж бо біля кавоварки ніяк не розійдемося... ніби знущається, ну!?
Мораль: мужчини, хлопці, не знущайтеся з дівчат, зі святом...
Завжди Ваша пришелепнута, мабуть, коханячком...
15:55
